Ванадій V відкритий в 1830 році (Сефстрём, Швеція); виділений у вільному стані в 1869 році (Роско, Англія).
Поширення ванадію в природі. Ванадій – сильно розсіяний елемент; в зв’язаному стані зустрічається в більшості родовищ бокситів, бурих железняків і медистих сланців. Ванадій є складовою частиною сполук, що визначає забарвлення крові морських хордових тварин – покривників (тунікати, личиночнохордові).
Мінерали ванадію: патроніт VS2+x; карнотіт 2K(UO2)VO4*3H2O (містить також Na, Ca, Cu, Pb); ванадиніт Pb5(VO4)3Cl.
Отримання ванадію. Алюмотермічний спосіб, відповідно до реакції:
3V2O5 + 10Al = 6V + 5Al2O3
Ванадій(V) оксид V2O5 виділяють з руд або з ванадійвмісних шламів. При наявності в рудах ферум оксидів виходить феррованадій (зазвичай до 30% V).
Властивості ванадію. Технічний ванадій – метал сіро-сталевого кольору, при кімнатній температурі твердий і крихкий; чистий ванадій тягучий і ковкий. Ванадій стійкий на повітрі, піддається дії тільки нітратної і флуоридної кислот; добре реагує з царською водкою.
Застосування ванадію. Використовується для одержання особливо твердих і прокатних ванадієвих сталей (до 1% V).
Сполуки ванадію. В сполуках ванадій проявляє ступінь окислення (+V), рідше (+IV), (+III), (+II).
Ванадій(V) оксид V2O5 – помаранчево-жовтий порошок, з температурою плавлення 660*С. Майже не розчинний у воді. Використовують як каталізатор у виробництві сульфатної кислоти. Ванадій(V) оксид має кислотні властивості, в водному розчині утворює полігідрат V2O5*nH2O (ванадієвая кислота). Похідною сполукою від V2O5 є амоній метаванадат NH4VO3; відомо багато інших, складних за складом ванадатів(V).
При відновленні сполук ванадію(V) в кислому розчині цинком послідовно утворюються забарвлені сполуки: блакитні – для ванадію(IV), зелені – для ванадію(III) і блідо-фіолетові – для ванадію(II).
Ванадій(IV) монооксид-сульфат (VO)SO4*5H2O (ванаділ сульфат) – інтенсивно-сині кристали, добре розчинні у воді.