Бор B вперше виділений у вільному вигляді в 1808 році (Гей-Люссак і Тенар, Франція) шляхом відновлення бор оксиду калієм (продукт вийшов сильно забруднений). Чистий кристалічний бор отримано тільки на початку XX століття.
Поширення бору в природі. Бор – відносно рідкісний елемент. Знаходиться тільки в хімічно зв’язаному вигляді. Гідроксид бору міститься у воді деяких мінеральних вулканічних джерел.
Мінерали бору: Борацит (стассфуртіт) Mg3(B7O13)Cl; Тінкал (бура) Na2B4O7*10H2O; Керніт Na2B4O7*4H2O; Сассолін B(OH)3.
Виявлення бору. За зеленим забарвленням полум’я при згорянні алкілборатів.
Фізіологічна дія бору. Бор – необхідний вищим рослинам мікроелемент; недолік бору викликає сухе гниття багатьох коренеплодів.
Отримання бору.
- Відновлення B2O3 за допомогою магнію або алюмінію.
- Електроліз розплаву суміші K[BF4] + B(OH)3 + KCl.
Властивості бору. Існує дві форми бору: аморфний бор і кристалічний бор.
Аморфний бор – це коричневий порошок, який не має запаху. Згоряє на повітрі при температурі вище 700*С до B2O3. З водою не реагує. Окислюється концентрованою нитратною кислотою:
B + HNO3 = H(OH)3 + 3NO2
Кристалічний бор утворює дуже тверді, сіро-чорні, блискучі кристали. Хімічно більш інертний, ніж аморфний бор.
Застосування бору. Ферробор (сплав заліза з 10-20% бору) використовується для отримання спеціальних сплавів і борування поверхні сталевих виробів з метою підвищення їх механічну міцність і корозійну стійкість
Сполуки бору
Бор гідроксид B(OH)3 (борна кислота H3BO3)
Формулу H3BO3 і відповідно назву “борна кислота” застосовувати не рекомендується, оскільки всі три атоми гідрогену в молекулі B(OH)3 не є кислотними, тобто молекули B(OH)3 не піддаються кислотній дисоціації за Аррениусом або кислотному протолізу за Бренстедом.
Виявлення бор гідроксиду. Переводять бор гідроксид (або будь-який інший борат) по реакції з етанолом і сульфатною кислотою в триэтилборат B(OC2H2)3, який при горінні дає характерне зелене полум’я.
Фізіологічна дія бор гідроксиду (вплив борної кислоти на здоров’я). Доза в 5 грам B(OH)3 може призвести до смерті людини; дуже малі дози, якщо їх періодично вводити в організм, викликають сильне схуднення.
Отримання бор гідроксиду. Бор гідроксид отримують обробкою натрій тетраборату сульфатною кислотою:
Na2B4O7 + H2SO4 + 5H2O = 4B(OH)3 + Na2SO4
Властивості бор гідроксиду. Бор гідроксид – білі лусочки, які не мають запаху. Мало розчинний у холодній воді, краще розчиняється в гарячій воді. Водний розчин має слабокислу реакцію внаслідок протікання оборотної реакції з утворенням стійкого комплексу – іону тетрагідроксоборат(III)
B(OH)3 + H2O ⇄ [B(OH)4]– + H+; H+ + H2O = H3O+
Застосування бор гідроксиду. Зовнішній дезінфікуючий засіб (борна вода, борна мазь). Використовується для отримання емалей і стійких до перепаду температур сортів скла, наприклад єнське скло, як буферне середовище в нікелевих електролітах, в якості добрива, поставляє в грунт бор.
Натрій тетраборат Na2B4O7*10H2O (бура) – білий кристалічний порошок. Помірно розчинний в холодній воді, дуже добре розчинний у гарячій воді. При нагріванні бури утворюється безводний натрій тетраборат (температура плавлення натрій тетраборату 878*С), в розплаві Na2B4O7 розчиняються з хімічною взаємодією оксиди багатьох металів.
Буру застосовують як сировину для синтезу інших сполук бору, при паянні і зварюванні металів, для отримання глазурі, емалей і спеціальних сортів скла, в якості мікро-компонента в добривах.
Відомі ортоборати Me3BO3 і полімерні метаборати (MeBO2)n.
Натрій пероксоборат NaBO(O2)*4H2O (NaBO2*H2O2*3H2O); перша формула відображає, що сіль є пероксосполукою, а друга формула показує існування гідроген пероксиду в розчині цієї солі. Встановлено, що аніон цієї солі – ді(μ-пероксо)біс{дігідроксоборат(III)}-іон, має будову
і в водному розчині частково розпадається з утворенням гідроген пероксиду:
[B2(O2)2(OH)4]2- + 4H2O ⇄ 2[B(OH)4]– + 2H2O
Натрій пероксоборат використовується в якості миючого і відбілюючого засобу, дія заснована на розкладанні гідроген пероксиду в гарячій воді з виділенням оксигену (“активний кисень“).
Гідроген тетрафлуороборат(III) H[BF4] – сильна кислота у водному розчині (тетрафлуороборатна кислота). Отримують по реакції бор гідроксиду з концентрованою гідроген флуоридною кислотою (плавікова кислота):
B(OH)3 + 4HF = H[BF4] + 3H2O
Солі цієї комплексної кислоти – тетрафлуороборати(III) металів зазвичай добре розчинні у воді, застосовуються в гальванотехніці для приготування електролітів.
Борани – гідрогенбориди BnHn+4 і BnHn+6 (n від 2 до 20), наприклад диборан(6) B2H6; пентаборан(9) B5H9; гексаборан(10) B6H10; декаборан(14) B10H14; тетраборан(10) B4H10; пентаборан(11) B5H11. Борани – газоподібні, рідкі і тверді речовини, що мають неприємний запах. Швидко розкладаються на повітрі часто з займанням і реагують з водою, виділяючи водень, наприклад:
B2H6 + 6H2O = 2B(OH)3 + 6H2
Бор трифлуорид BF3 – безбарвний газ зі стійким запахом. Температура кипіння бор трифлуориду -101*С.
Бор трихлорид BCl3 – безбарвна рідина або газ з температурою кипіння +12*С. Сильно димить у вологому повітрі внаслідок протікання гідролізу:
BCl3 + H2O = B(OH)3 (т) + 3HCl (газ)
Бор оксид B2O3 – білий гігроскопічний порошок або крихка склоподібна маса, температура плавлення 577*С. Утворюється при спалюванні бору на повітрі або при термічному зневодненні бор гідроксиду.
Боразин B3H6N3 (боразол), неорганічний бензен; ізоелектроний до бензену і має однакову з ним будову:
Бор карбід (тетрабор карбід) B4C – чорні кристали з глянцевим блиском, по твердості наближається до алмазу. Температура плавлення бор карбіду 2350*С.
Бор нітрид BN існує в двох аллотропних формах: білий графіт – м’яка як графіт речовина; боразон – поступається по твердості тільки алмазу, забарвлений в кольори від жовтого до чорного. Обидві форми нітриду бору термічно стійкі, мають температуру плавлення близько 3000*С. Бор нітрид хімічно інертний. Утворюється бор нітрид при взаємодії бору з азотом або бору з амоніаком, в умовах високої температури .
Білий графіт використовується як вогнетривкий конструкційний матеріал в ракетобудуванні, а боразон – як абразив з надвисокою твердістю.