Водень проста речовина, будова водню. У вільному вигляді гідроген утворює єдину просту речовину водень H2, в молекулі водню два атоми гідрогену хімічно зв’язані чисто ковалентним одинарним зв’язком H-H.
Отримання водню.
- Взаємодія металів (крім міді і благородних металів, що стоять в електрохімічному ряді напруг після гідрогену) з кислотами-неокисниками (HCl, H2SO4) в розбавленому водному розчині, наприклад:
Zn + 2HCl = ZnCl2 + H2
Zn + 2H + = Zn2+ + H2; Zn + 3H3O+ = Zn2+ + 2H2O + H2
- Взаємодія амфотерних металів, наприклад алюмінію, з лугами в розбавленому розчині:
2Al + 2NaOH + 6H2O = 2Na[Al(OH)4] + 3H2
- Відновлення води неблагородними металами:
2Na + 2H2O = 2NaOH + H2
Ca + 2H2O = Ca(OH)2 + H2
Ці реакції протікають дуже бурхливо і при їх проведенні необхідно дотримуватися правил безпеки!
- Електроліз розбавлених розчинів лугів, сульфатної кислоти, хлоридів лужних металів і ін.
- Відновлення водяної пари такими металами, як магній, цинк, залізо, алюміній:
3Fe + 4H2O ⇄ (FeIIFeIII2)O4 + 4H2
Реакція з залізом при температурі червоного розжарювання використовується в техніці для отримання водню, вільного від сірки.
- Відновлення (іноді каталітичне) водяної пари різними карбонвмісними речовинами (кокс, вугілля, залишкові фракції перегонки нафти, мазут, бензин, природний газ, метан та ін.) при високій температурі. Газоподібну та рідку сировину переробляють в техніці за допомогою спеціальних методів. Кокс і вугілля піддають газифікації під тиском або при нормальному тиску, при цьому утворюється водяний газ – суміш карбон(II) оксиду, водню і в невеликих кількостях інших газів. Для отримання водяного газу через шар порошку вугілля або коксу пропускають водяну пару, збагачену киснем. У кисні згоряє частина вугілля; ця екзотермічна реакція підтримує автотермічне протікання ендотермічної реакції отримання водяного газу, внаслідок чого цей процес не потребує зовнішніх джерелах теплоти. Процес проводять в безперервно діючому реакторі (генератор Вінклера) при 1000*С. Основна реакція цього процесу:
H2O (газ) + C (т) ⇄ H2 (газ) + CO (газ); ΔH0 = +132кДж
Водяний газ широко використовується як горючий газ, в якості сировини для синтезу різних хімічних продуктів (амоніаку, метанолу, вищих спиртів і ін.) І для отримання водню.
Переробку водяного газу при отриманні водню проводять в три етапи. Спочатку здійснюють каталітичне конвертування карбон(II) оксиду, який присутній у водяному газі в карбон діоксид при відносно низьких температурах (200-300*С):
CO (газ) + H2O (газ) ⇄ CO2 (газ) + H2 (газ); ΔH0 = -41кДж
Потім видаляють CO2, пропускаючи реакційну суміш через гарячий розчин кальцій карбонату під тиском і, нарешті, проводять остаточну очистку водню від залишився CO та інших газів.
Водень – Фізичні властивості.
При кімнатній температурі водень – газ без кольору, запаху і смаку, щільність 0,09 г./дм3 при 101325 Па (1 атм.) і 0*С (водень в 14 разів легший за повітря і є найлегшою на Землі речовиною). За складністю скраплення водень – другий газ після гелію. Температура плавлення водню -259,19*С; температура кипіння водню -252,87*С. У воді водень малорозчинний. Поглинається в великій кількості деяким металами (платина, паладій); при обробці сталі кислотами (виділяється H2) сталь набуває властивості, яку називають воднева крихкість.
Хімічні властивості водню.
При звичайних температурах H2 дуже стійкий. Реагує з киснем (горить світло-блакитним, майже невидимим полум’ям) і з хлором:
2H2 (газ) + O2 (газ) = 2H2O (газ); ΔH0 = -484 кДж
H2 (газ) + Cl2 (газ) = 2HCl (газ); ΔH0 = -184 кДж
Суміші H2 з повітрям, киснем і хлором сильно вибухові (гримучій газ). З іншими неметалами H2 реагує тільки при нагріванні:
H2 (газ) + S (т) = H2S (газ); ΔH0 = -21 кДж
З лужними і лужноземельними металами водень утворює гідриди. При нагріванні відновлює оксиди багатьох металів:
CuO + H2 = Cu + H2O
WO3 + 3H2 = W + 3H2O
Подібні реакції використовуються в технології отримання багатьох металів. В органічній хімії відомі реакції гідрування і дегідрування – приєднання і відщеплення водню.
Застосування водню.
Водень використовують в реакціях гідрування і хімічних синтезах багатьох технічно важливих продуктів, таких як амоніак, метанол, гідрогенхлорид, бензин, сорбіт (з глюкози), жирні спирти (з жирних кислот), бутандиол-1,2 (переробляють в синтетичний каучук), тверді жири, для наповнення аеростатів і для отримання високих температур в спеціальних пальниках, наприклад при виробництві синтетичних дорогоцінних каменів. Водень є складовою частиною промислових газових сумішей – коксового, напівкоксового, водяного газів. Зберігають H2 в сталевих балонах під тиском 15 МПа (150 атм).
Гідроген – утворюється в момент виділення або утворення (in statu nascendi, лат.). Гідроген виходить безпосередньо в реакторі, де він потім бере участь в здійсненні подальших процесів. Гідроген дуже реакційноздатний. Наприклад, молекулярний водень (з балонів, апарату Киппа) не перетворює нітробензел в анілін, але така реакція відбувається, якщо в посудину з рідким нітробензеном ввести порошок заліза і хлоридну кислоту (утворюється гідроген H, який має дуже сильні відновлювальні властивості). Газоподібний водень H2, перетворюється в атомарний – гідроген, при поглинанні його (абсорбції) платиною або паладієм, а також нікелем, тому такі метали є хорошими каталізаторами реакцій гідрування (при отриманні, наприклад, твердих жирів). Високодисперсна платина – платинова чернь – викликає самозаймання водню на повітрі (вогонь Деберейнера).
Катіон гідрогену.
У водному розчині не існує вільних іонів H+, оскільки вони знаходяться в повністю гідратованому стані. В першу зону гідратації потрапляє одна молекула води і утворює катіон оксония H3O+ (з трьома рівноцінним нековалентним зв’язками HO), у другій зоні гідратації цей катіон оточується (при кімнатній температурі) ще трьома молекулами води за рахунок гідрогенних зв’язків і утворює тригідрат катіона оксонія H3O+*3H2O (іноді пишуть H9O4+, що не є коректним). Вільні катіони гідрогену (фактично протони – ядра атома протію) на 80% складають первинне космічне випромінювання (інші 20% первинного космічного випромінювання – це α-частинки 42He).