Хімічний елемент кадмій Cd вперше виявлений як домішка і виділений в 1817 році при дослідженні цинк карбонату (Штромейєр, Німеччина) та цинк оксиду (Херманн, Німеччина).
Поширення кадмію в природі. Кадмій зазвичай супроводжує цинк в його рудах; мінерали кадмію зустрічаються надзвичайно рідко.
Властивості кадмію. Кадмій – білий м’який метал. У порівнянні з цинком має нижчу температуру плавлення, більш стійкий на повітрі і має здатність до пайки. Отримують кадмій як побічний продукт цинкового виробництва осадженням з сульфатного розчину при дії цинкового пилу; очистку проводять методом електролітичного рафінування (електроліт CdSO4). Кадмій застосовують для виготовлення анодів, використовуваних при гальванічному кадміюванні, при створенні нікель-кадмієвих акумуляторів, для виробництва низкоплавких сплавів, в виготовленні літій-іонних акумуляторів. Ізотоп кадмію 113Cd добре поглинає нейтрони і тому використовується для виготовлення регулюючих стрижнів ядерних реакторів.
Кадміювання. Покриття кадмієм забезпечують ефективний захист заліза і сталі від корозії. Кадміювання проводять гальванічним методом, склад електроліту: натрій тетраціанокадмат(II) Na[Cd(CN)4], декстрин, натрій ціанід і натрій карбонат; аноди – кадмієві, розчинні.
Сполуки кадмію. Більшість солей кадмію безбарвні. Сполуки кадмію отруйні.
Оксид кадмію CdO – коричневий порошок.
Кадмій сульфід CdS – жовтий порошок ( “кадмієва жовта”; “кадмієва червона” містить інтенсивно-червоний селенід CdSe). Кадмій сульфід використовувався в якості зеленого люмінофора в кольорових кінескопах.
Кадмій гідроксид Cd(OH)2 на відміну від цинк гідроксиду майже не має амфотерних властивостей, але легко переходить в розчин при обробці водним розчином амоніаку в результаті утворення комплексного іона [Cd(NH3)6]2+.
Кадмій хлорид CdCl2*nH2O (n = 1 – 4), кадмій нітрат Cd(NO3)2*4H2O і кадмій сульфат 3CdSO4*8H2O – солі білого кольору, добре розчинні у воді солі.