Вперше кобальт виділено у вільному стані в 1735 році (Брандт, Німеччина). Для кобальту Co характерні ступені окиснення (+II), рідше (+III).

Поширення кобальту в природі. Кобальт зустрічається тільки в зв’язаному стані разом з ніколом.

Мінерали кобальту: смальтин CoAs₂; кобальтин (кобальтовий блиск) CoAsS; лінеїт (кобальто-нікелевий колчедан) (Co, Ni)S₄.

Фізіологічна дія кобальту. Кобальт – життєво важливий мікроелемент для вищих організмів. Вітамін B12 (кобаламін) містить кобальт. При нестачі кобальту в організмі розвивається злоякісна анемія (важке, небезпечне для життя захворювання).

Радіоактивність кобальту. Штучно отриманий радіоактивний нуклід кобальт-60 є джерелом жорсткого γ-випромінювання; період напіврозпаду 5,272 року. Використовується в медицині для лікування злоякісних пухлин.

Отримання кобальту. Металургійна переробка арсенідних і сульфоарсенідних руд (містять Co і Ni), що має наступні стадії:

• випал руди;
• розчинення відповідних оксидів при обробці кислотами;
• відділення від нікелю осадженням кобальт(III) гідроксиду Co(OH)₃ дією розчину NaClO при pH 3,9 – 4,2 і при продуванні повітря;
• перетворення в оксид і відновлення вугіллям, алюмінієм або воднем.

Властивості кобальту. Кобальт – сріблясто-білий, злегка червонуватий метал; більш ковкий, твердий і міцний, ніж сталь. При температурі до 1115*С проявляє феромагнітні властивості. На повітрі за звичайних умов стійкий; з лугами не реагує.

Застосування кобальту. Кобальт використовується для легування заліза (отримання швидкорізальних сталей) і виробництва особливо твердого сплаву – побідит (складається з Co і WC).

Сполуки кобальту. Сполуки кобальту(II) стійкі; кобальт(III) утворює тільки комплексні сполуки. Безводні солі кобальту(II) забарвлені в синій колір, кристалогідрати – в рожевий і червоний колір.

Кобальт(II) хлорид у формі кристалогідрату CoCl₂*6H₂O – червона речовина, яка нагріванням, зокрема в водному розчині, може бути переведено в збіднену водою речовину синього кольору (на цьому заснована дія симпатичних чорнил), однак при охолодженні розчину знову з’являється рожево-червоне забарвлення. Цю сіль застосовують як індикатор вологості повітря.

Кобальт(II) гідроксид Co(OH)₂ утворюється в водних розчинах солей кобальту(II) в формі рожевого осаду при додаванні надлишку лугу (при недостатній кількості лугу утворюється синій осад основних солей різного складу).

Кобальт(III) оксид утворюється в формі полігідрату Co₂O₃*nH₂O, який після висушування має вигляд чорно-коричневого порошку; застосовують як синій барвник для скла, порцеляни й емалей. Синє кобальтове скло – це силікат кобальту і калію (технічна назва синя смальта).

Кобальт(II) стеарат Co(C₁₇H₃₅COO)₂ використовується як сикатив для олійних фарб.

Кобальтові фарби:

• кобальтова синя (тенарова синь) (CoAl₂)O₄;
• кобальтова блакитна (CoSn)O₃;
• кобальтова зелена (рінманова зелень) CoO*nZnO, або (Co₂Zn)O₄;
• кобальтова жовта (ауреолін) K₃[Co(NO₂)₆];
• кобальтова смальта – силікати кобальту і калію.

Виявлення кобальту. Перли бури і фосфатів забарвлюються сполуками кобальту в синій колір.

---