---

Кожна складна або проста речовина складається з елементрарних частинок – атомів і молекул, які мають однаковий атомний склад і структурну будову.

Хімічна формула – це зображення якісного і кількісного складу речовини за допомогою символів хімічних елементів, а також числових, літерних та інших знаків.

Хімічні формули мають інтернаціональні зображення.
Хімічна формула дає наступну інформацію про речовину: які елементи входять до складу речовини і яке співвідношення атомів цих елементів, і отже, який склад молекули для ковалентних сполук або склад і співвідношення іонів в кристалічній решітці для іонних сполук.

Приклад. Формула H₂O показує, що вода (ковалентна речовина) включає елементи водень H і кисень O в співвідношенні їх атомів 2 : 1, а формула Na₂SO₄ – натрію сульфат (іонна речовина) включає елементи натрій Na, сірку S і кисень в співвідношенні їх атомів 2 : 1 : 4 або в співвідношенні іонів Na⁺ і SO₄^2-, що дорівнює 2 : 1. Співвідношення для іонів спостерігається не тільки для речовин у твердому стані, але і в розведеному водному розчині, де Na₂SO₄ електролітично дисоціює на катіони Na⁺ і аніони SO₄^2- у співвідношенні 2 : 1.
Хімічні формули виду H₂O, Na₂SO₄, C₂H₂ називаються сумарними формулами. Число атомів кожного елемента у формулі вказується нижнім числовим індексом праворуч від символу відповідного елемента.
Крім сумарних формул в хімії використовуються структурні формули молекул, які показують відносне взаємне розташування атомів в молекулі.

Зверніть увагу на сумарні формули етанолу і диметилового ефіру – вони однакові, що говорить про однаковий атомарний і кількісний склад, але взаємне розташування атомів в молекулах цих речовин різне, тому етанол і диметиловий ефір – різні речовини з різними властивостями. В органічній хімії, для зображення молекул як правило користуються структурними формулами.

Правила побудови сумарних формул двоелементних або двухіонних неорганічних сполук
1. Записують символи елементів або формули іонів, для елементів повинні бути відомі або задані їх стехіометричні валентності, а для іонів – їх електричний заряд.
Приклад. Для формул оксиду миш’яку(V) і ортофосфата кальцію, відповідними елементами і іона ми будуть

As^VO^IIі    Ca²⁺PO₄^3-

2. Знаходять найменше спільне кратне зазначених чисел валентності або заряду. У даному прикладі для першої речовини воно дорівнює 10 = 2 · 5, а для другої 6 = 2 · 3.
3. Ділять найменше спільне кратне на валентність елемента або на заряд іона (без урахування знака) і таким чином знаходять число атомів відповідного елемента або кількість відповідних іонів у формулі сполуки

As^VO^II       Ca²⁺PO₄^3-
2    5         3      2

4. Ці числа записують у вигляді нижніх індексів праворуч від символів елементів або формул іонів (опускаючи валентності елементів і заряди іонів) і отримують сумарні формули речовин

As₂O₅       Ca₃(PO₄)₂

Формули багатоелементних іонів беруть у круглі дужки, щоб було очевидно, що числовий індекс відноситься до всієї формули іона (Ca₃(PO₄)₂).

---