Електрохімічна корозія – це руйнування металів і сплавів внаслідок протікання на їх поверхні електрохімічних реакцій

Електрохімічна корозія розвивається при контакті металів з розчином електроліту.

При електрохімічній корозії на металі протікають одночасно два процеси:

1. Анодний процес: Окиснення металу

Мe⁰ – ne^– = Meⁿ⁺

2. Катодний процес: Відновлення окисника (наприклад кисню або катіонів гідрогену (точніше катіонів оксонію)

Киснева корозія: О₂ + 2Н₂О + 4е^– = 4ОН^–

Воднева корозія: 2Н₃О⁺ + 2е^– = Н₂ + 2Н₂О

Киснева корозія протікає у нейтральних і основних розчинах.

Воднева корозія протікає в кислих розчинах.

Електролітом може бути плівка води, яка з’являється в результаті конденсації вологи на поверхні будь-якого металу. Швидкість електрохімічної корозії залежить від електропровідності розчину електроліту. Чиста вода – поганий провідник струму, атмосферна вода проводить електричний струм значно краще в основному через розчинений в ній карбон діоксид і утворення електроліту – карбонової кислоти H₂CO₃. Електропровідність атмосферної води збільшують промислові газові викиди SO₂ (утворюється в основному із сульфурвмісних домішків присутніх у вугіллі, при його спалюванні), який викликає значну кислотність атмосферної води:

SO₂*H₂O + H₂O ⇄ HSO₃^– + H₃O+; pH < 7

Корозійна небезпека промислових газів, які викидаються в атмосферу, доволі значна.

Особливо корозійно небезпечним може бути місце контакту двох різнорідних металів. Електрохімічна корозія, яка розвивається при контакті двох металів, що мають різні потенціали у даному електроліті, називаються контактна корозія. Корозія металу с більш негативним потенціалом зазвичай посилюється, а корозія металу з більш позитивним потенціалом уповільнюється. Для протікання контактної корозії достатньо присутності домішок на поверхні металу.

Приклад.

Процес електрохімічної корозії у місці контакту заліза і міді під дією атмосферної води, що містить розчинений кисень повітря, протікає наступним чином.

Залізо окиснюється до катіонів Fe²⁺, які переходять у воду:

Fe⁰ – 2e^– = Fe²⁺

Електрони переходять в мідь і відновлюють розчинений у воді кисень до гідроксид іонів:

O₂ + 2H₂O + 4e^– = 4OH^–

У воді йони Fe²⁺ та OH^– взаємно осаджують одне одного у вигляді практично нерозчинного ферум(ІІ) гідроксиду:

Fe²⁺ + 2OH^– = Fe(OH)₂

Потім атмосферний кисень окиснює частину ферум(ІІ) гідроксиду, до сполуки ферум(III) метагідроксид. FeO(OH) з Fe(OH)₂  при висиханні краплі утворює іржу – бурий пухкий порошок:

4Fe(OH)₂ + O₂ = 4FeO(OH) + 2H₂O

Fe(OH)₂ + 2FeO(OH) = (Fe^+IIFe^+III₂)O₄ + 2H₂O

Існують різні способи захисту від корозії, засновані на зниженні агресивності корозійного середовища, нанесенні захисних покриттів і застосуванні електрохімічних методів – електрохімічний захист від корозії.

Катодний захист від корозії з використання зовнішнього електричного струму (А) і анода-протектора (Б)

Один з видів електрохімічного захисту – катодний захист полягає у тому, що метал який захищають з’єднують з негативним полюсом зовнішнього джерела струму, який буде окиснюватися і таким чином захищати основний метал.

Інший вид електрохімічного захисту – протекторний захист здійснюється шляхом приєднання до металу, який треба захистити від корозії, протектору – більш активного (тобто менш благородного металу), який легше окиснюється і таким чином захищає основний метал від корозійного окиснення. Наприклад, для захисту від корозії виробів із заліза і його сплавів в якості протектора зазвичай застосовують більш активний магній.

Електрохімічний захист використовується в різних галузях промисловості. Наприклад для захисту корпусів кораблей від корозії.

---