Цирконій Zr вперше отриманий у вільному стані в 1824 році (Берцеліус, Швеція) при відновленні калієм калій гексафлуороцирконату(IV).
Гафній Hf внаслідок його хімічної подібності до цирконію виділено лише в 1923 році (Костер і Хевеши, Данія) зі сполук, які до тих пір вважалися індивідуальними сполуками цирконію.
Цирконій і гафній – сильно розсіяні елементи, що ускладнює їх промислове видобування; родовища цирконію досить рідкісні. Найважливіші мінерали цирконію: баделеїт (цирконова земля) ZrO2 і циркон ZrSiO4; гафній широко поширений в природі (в земній корі гафнію більше, ніж стануму або брому). Гафній завжди супроводжує цирконій в його мінералах. У вільному вигляді цирконій і гафній – метали зі сталевим блиском. Дуже стійкі – повітря, вода, луги і розбавлені кислоти на них не діють. Розчинити цирконій і гафній вдається тільки обробкою царською водкою або флуоридною кислотою. Тонкий цирконієвий дріт і стружка на повітрі інтенсивно згоряють з яскравим спалахом (подібно магнію) з утворенням ZrO2.
Сплав цирконію з 5% ніобію використовують як конструкційний матеріал для виготовлення контейнерів, призначених для зберігання урану. Сплав гафнію з танталом, стійкий до температури 2200*С, застосовують в ракетобудуванні. Більшість сполук цирконію безбарвні.
Цирконій(IV) оксид ZrO2 застосовується в якості вогнетривкого матеріалу.